наркотики Почеп Cocaine FishScale

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Але, але, стрит! Я тут, как на концерт, нахожусь. Без лишних прелюдий влетаю внутрь созвездия космических драконов, реверснул их заебись пять шариков кока, и жырный кетамин прям так вколол в лицо. Иду я, роуз вокруг моего шею, наркоша шикую, космос кручу и шмакую.

Купил я товар, аудиенция с бледнолицыми в денежки обошлась, закладки пришли, пора в лаборатории шамать. Горит мой краковский риг на всех парах, а я уже забыл, кто Мадонна и где Париж. Ужалиться... А-та-та, это все больнее, ахуеть я колбасит, тормозит на месте! Так шо, никто не даст наркоманонетикам закатить на крейзи вэйв? Ахуеть, я считаю до десяти, машинка в зубы и на полную подъем!

Приходит моя вечерина, мне рассказали про пламенную вечеринку на Луне, я решил, шо неплохо бы туда запрокинуться, но попался на гаш, бля, и сойти с ума, не добравшись до ракеты. Киллеры рядом, но я без паранойи, вон те святые мудаки, скукоженные, слегка задетыми, бля!

И тут, гандон, я добился своего, оказывается, у меня в кармане билет на борт и кило черного кока, бля, это же реальное техно, я вспомнил, шо я не находясь на настоящей земле, могу позволить себе все, шо я хочу! Катайся, птица!

Я улетел, мать его, нахуяриться на орбите и стал факин старался, чтоб закладки, обращаясь в НАСА и много резвых приятив, влетали в моё горло, шмаляться прям с орбиты в мою душу! Да и шмолять пришлось, ты понимаешь. Колбасит, колбасит мой мозг, и я тыкаюсь всякими наркотиками, а земля подо мной кружится, караул, я испугался, братаны!

Запыхавшись, я вспомнил, шо у меня с собой есть мега-бэд килошек гаша! И это значило, шо можно поджигать этот космошит и смотреть, как оно выгорает! Прям, братишка, во блин, такое ощущение, будто ебашу прямо на огне.

Я	токсика!
Я	кислород!
Я	кручу!
Я	шмакаю!

Но, блеать, наш технофашистский король, Смерть, выглядит так реально, что у меня ладони покрылись потом, а жопа сжалась так, словно я предательством занимаюсь. Блять, измена! Чувствую, я закончил свое повествование, а мои руки и ноги сами себе врачуют углекислоту и похуяривают реликт, мать его.

Вобщем, я здесь, чернота творит свое, и я стараюсь смертельно космошить, чтобы выдержать в этом прекрасном наркосомном космосе.